Вимоги до учнівського твору
Як писати твір
1. Із кількох запропонованих тем обирай не найлегшу, а ту, яка тебе цікавить і хвилює.
2. Добре вдумайся в тему, зазнач, який обсяг матеріалу вона охоплює.
3. Визнач головну думку майбутнього твору, намагайся провести її через усю роботу.
4. Склади план, чітко й коротко формулюй думку кожного пункту. Не забувай, що назва головної частини в складному плані – це теза, яку потрібно довести.
5. Добери епіграф, який виражає головну думку твого твору.
6. Напиши вступ, який би підводив до теми.
7. На початку основної частини твору вислови головну думку, потім розвивай її, доповнюй фактами із твору, при потребі наводь цитати.
8. Слідкуй за послідовністю викладу думок.
9. Дотримуйся пропорційності частин твору і стеж за зв’язком між ними.
10. Висловлюй своє ставлення до того, про що пишеш, роби власні висновки, узагальнення.
11. У кінці твору зроби загальний висновок, який випливає із змісту роботи.
12. Правильно і грамотно висловлюй свої думки.
13. Виконуй вимоги до зовнішнього оформлення (план, поля, абзаци).
Основні вимоги до учнівського твору
1. Глибока змістовність.
2. Самостійність викладу матеріалу і суджень.
3. Критичний підхід до змісту і форми літературного твору.
4. Повне розкриття теми.
5. Емоційність.
6. Стислість.
7. Оригінальність структури.
8. Образність вислову.
9. Стилістична довершеність, лексичне багатство, граматична різноманітність.
10. Орфографічна і пунктуаційна грамотність.
11. Доречна ілюстративність.
12. Логічні висновки.
13. Охайність.
Вимоги до мови і стилю учнівського твору
Письмова робота має бути написана сучасною українською літературною мовою. Виклад – простим, зрозумілим, емоційним. При цьому слід дотримуватися й інших умов, а саме:
1. Правильно вибирати тип мовлення (найчастіше це роздум з елементами опису і розповіді) і компонувати матеріал відповідно до його структурних особливостей.
2. Дотримуватися особливостей стилю, в якому пишеться твір. Небажано поєднувати різні стилі, як це часто буває. Цей недолік найчастіше зустрічається у вступній частині, яка пишеться в художньому стилі, а далі, в основній частині, робиться раптовий перехід до публіцистичного стилю.
3. Стежити за зв’язком між окремими частинами твору (вступом, основною частиною, висновком). Учні забувають, що кожне речення повинне пов’язуватися якимось елементом (засобом зв’язку) з попереднім і наступним. Недотримання цієї умови призводить до набору окремих речень, які можна безболісно вилучити з тексту.
4. Використовувати різні види і типи речень, що свідчить не лише про синтаксичне багатство твору, а й дозволяє передати інформацію різного обсягу. Часто школярі намагаються обмежитися лише короткими простими реченнями, забуваючи при цьому про синтаксичну одноманітність, примітивізм у передачі думок, що негативно позначається на вартості роботи.
5. Дбати про лексичне багатство, засоби виразності написаного (епітети, порівняння, метафори). Є роботи, де ототожнюються загальні поняття з конкретними, причому вони ставляться поруч. Це породжує сполучення слів типу “вірші і твори”, “поет і письменник”. Слід знати, що слова “твір” і “письменник” є узагальнювальними У першому випадку це може бути вірш, роман, оповідання, повість, а в другому – прозаїк, поет, драматург, критик та інші.
6. Уникати здвоєння підметів. Наприклад: “Володька Лобода, він навіть…” Варто залишити щось одне (залежно від тексту) – або прізвище, або займенник.
7. Правильно вживати особовий займенник, уникаючи цим самим двозначності, а то трапляються речення типу “Письменник був відданий народу, його (?) ніщо не спиняло й не лякало”.
8. Доречно і грамотно наводити оцінні висловлювання з приводу зображуваного. Для цього необов’язково вживати “мені подобається”, “не подобається”, “я люблю”, “не люблю”. Є інші способи висловити своє ставлення: ”не можу погодитися”, “заслуговує схвалення”, “викликає зацікавлення” тощо.